Pasage Gartenberg

Споруда розпочинає так звану лінію А-В. Сучасний відступ від червоної лінії квартальної забудови обумовлюється втратою фасадної частини в 1916 році.

На початку XX століття двоє найбагатших людей у місті, купці й домовласники брат? Ігнатій та Давид Гартенберги володіли великою кам’яницею, цілим кварталом, територія якого займала сполучення нинішніх вулиць Незалежності, Галицької та Сотника Мартинця. На її подвір’ї власники задумали побудувати торговий пасаж за європейськими зразками. Проект виконав Г. Кошиць, провідний архітектор відомої віденської фірми «Ф. Кельнер та Г. Гельмер», яка прославилась проектами театрів у Відні, Одесі, Чернівцях тощо.

Пасаж споруджений протягом червня – грудня 1904 року будівельним підприємцем зі Львова та інженером А. Флейшлем під наглядом станіславівських будівничих К. Боубліка та Я. Кудельського. В ньому розмістились десятки крамниць, культурно-побутових закладів, престижне кафе «Едісон». Повністю були змінені чотириповерхові фасади оточуючого кварталу.

Пасаж мав вигляд прямокутної одноповерхової споруди розмірами 53 х 9 м і висотою 10 м, під скляним ліхтарем дахом. У східній частині він був двоповерховим. Другий поверх був виконаний у формі восьмигранника, покритого скляним куполом із загальною висотою 13,5 м. Через проїзди в охоплюючій кам’яниці пасаж мав п’ять входів – по два від вулиць Незалежності та Сотника Мартинця і один від Галицької. Сучасники оцінювали його архітектурний стиль як помірковану сецесію.

Багато оздобленими були інтер’єри. Стіни прикрашали картини, що алегорично зображали промисловість, рільництво та мистецтво. Ще одна була груповим портретом двох братів Гартенбергів, Кошиця, Флейшля, Боубліка та Кудельського за обговоренням плану пасажу. В нішах були встановлені скульптури у псевдоантичному стилі.

Вартість будови складала 400 000 корон. Для порівняння : будинок крайової школи деревного промислу (нині вул. Б. Лепкого, 28), збудований у той же час, обійшовся в 90 000 корон. Г. Кошицю не довелося побачити свого станіславівського творіння – він помер у січні 1904 року, до початку будови.

Під час Першої світової війни у 1917 році охоплюючи кам’яниця була зруйнована і більше не відновлювалась. Зазнав великих пошкоджень і пасаж. Власники навіть мали намір побудувати на його місці 7 кам’яниць.

І все ж у 1915-1926 роках пасаж був відновлений з повторенням попередніх форм, тільки у значно простішому стилі функціоналізму без охоплюючого кварталу. Кількість входів скоротилась до трьох, з’явились великі вітринні вікна.

У радянський час пасаж використовувався як приміщення центрального універмагу, від 1972 року тут розміщувався універмаг «Дитячий світ». З 1991 року будинок був у розпорядженні управління архітектури і містобудування, а потім МП «Пасаж», які проводили там мистецькі програми. В цей час було проведене зміцнення фундаментів, бо пасаж просідав. Тоді ж у 1991 і 1993 роках тут відбулись дві з п’яти міжнародні художні бієнале «Імпреза».

В 1995-2000 роках споруду зайняла обласна торгово-промислова палата. Надалі був проведений капітальний ремонт, важке армоване скло на даху замінене лейким полікарбонатним покриттям, будинок всередині металопластиковими конструкціями розділений на бокси. Від 2002 року тут функціонував приватний торговий центр «Мальва». В 2010 році черговий раз покриття було замінено на герметичні склопакети зі збереженням автентичної фермової конструкції. Не вдалось зберегти унікальної конструкції третього ліхтаря. Він був сформований двома (плоским і вальмовим) скляним по дерев’яним фермам унікальної конструкції. Це колишній простір кав’ярні «Едісон», тепер розділений перекриттям на 2 поверхи.